Класифікація CEAP. Класифікація хронічних захворювань вен

CEAP — це міжнародна система класифікації хронічних венозних захворювань (Chronic Venous Disorders), запропонована 1994 року Американським венозним форумом та прийнята більшістю країн світу. Назва походить від перших літер основних категорій:

• C (Clinical) — клінічні прояви захворювання;
• E (Etiology) — етіологія (причини виникнення);
• A (Anatomy) — анатомічна локалізація ураження;
• P (Pathophysiology) — патофізіологія порушень кровотоку.

Класифікація CEAP дає можливість лікарю точно визначити ступінь розвитку варикозної хвороби нижніх кінцівок та виявити причину патології. Спеціаліст може вказати, які саме вени уражено (поверхневі, глибокі, перфорантні) та описати тип порушення: рефлюкс крові, обструкція або їх поєднання. Ця система використовується як у щоденній клінічній практиці, так і в наукових дослідженнях[1].

До впровадження CEAP варикозне розширення вен класифікували переважно за клінічними стадіями — від початкових проявів до розвитку трофічних виразок. Однак ця система мала низку суттєвих недоліків: не враховувала всі механізми, що призводять до венозних захворювань, не дозволяла точно визначити ступінь прогресування хвороби та базувалась виключно на зовнішніх проявах. Це обмежувало можливості діагностики й порівняння результатів лікування.

Основні проблеми старої класифікації:

• обмежувалася лише клінічними симптомами, не враховуючи етіологію та патофізіологію захворювання;
• не мала чіткої термінології для різних типів венозних хвороб;
• не дозволяла ефективно порівнювати дані лікування між різними пацієнтами та клініками.[2]

Ці обмеження стали причиною поступової відмови від старої класифікації на користь точнішої та всеохопної — класифікації CEAP.

Класифікація CEAP має кілька важливих переваг, які стали причиною її популярності в сучасній медичній практиці. На відміну від старої системи, вона дає глибше розуміння проблеми, дозволяючи лікарям точно визначати причини й механізми захворювання, а також обґрунтовано підбирати лікування.

Переваги класифікації CEAP:

1. об’єктивність — враховує не лише клінічні прояви, але й патофізіологію, анатомію ураження та причини хвороби, що дає повну картину;
2. уніфікація — лікарі у всьому світі користуються єдиною системою діагностики, що сприяє стандартизації медичної практики;
3. гнучкість — класифікація охоплює широкий спектр венозних захворювань й може адаптуватися до різних клінічних випадків;
4. допомога у виборі лікування — розуміння стадії хвороби дозволяє призначити найефективнішу терапію з урахуванням поточних проявів і причин захворювання.

Класифікація CEAP допомагає лікарям ставити точний діагноз, оцінювати динаміку хвороби та вчасно призначати відповідне лікування[3].

Категорія C — Клінічна характеристика

Відображає ступінь зовнішніх проявів та ускладнень варикозної хвороби:

• C0 — ознаки венозної патології відсутні;
• C1 — судинні «зірочки» або ретикулярні вени;
• C2 — варикозні вени діаметром понад 3 мм;
• C3 — набряки без змін шкіри;
• C4a — пігментація шкіри або екзема;
• C4b — ліподерматосклероз або біла атрофія;
• C5 — венозна виразка в стадії загоєння;
• C6 — активна незагойна венозна виразка.

Категорія E — Етіологія

Визначає походження захворювання:

• Ec — вроджені аномалії вен;
• Ep — первинне варикозне ураження;
• Es — вторинні зміни після тромбозу;
• En — причина невідома.

Категорія A — Анатомія ураження

Вказує уражені венозні судини:

• As — поверхневі вени;
• Ap — перфорантні вени;
• Ad — глибокі вени;
• An — анатомія не визначена.

Категорія P — Патофізіологія

Описує механізми порушення венозного відтоку:

• Pr — рефлюкс крові;
• Po — обструкція вен;
• Pr,o — поєднання рефлюксу та обструкції;
• Pn — дані про порушення відсутні.

Для детальнішої оцінки хронічної венозної недостатності застосовується шкала VCSS (Venous Clinical Severity Score). Вона допомагає лікарям кількісно оцінити вираженість симптомів та контролювати динаміку стану пацієнта. Шкала включає 10 критеріїв, які оцінюються від 0 до 3, залежно від ступеню вираженості кожного симптому. Зокрема:

• інтенсивності болю;
• наявності та вираженості набряків;
• змін шкіри (пігментації, екземи, ліподерматосклерозу);
• наявності активних або загоєних венозних виразок;
• впливу захворювання на фізичну активність та якість життя.

Ця шкала допомагає відстежувати динаміку хвороби та коригувати лікування відповідно до стану пацієнта.

Тактика лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок напряму залежить від стадії хвороби, клінічної картини та даних класифікації CEAP. Кожен етап вимагає індивідуального підходу — від профілактики на ранніх стадіях до комплексної терапії при важких формах.

Лікування варикозу на стадіях C0–C1 (початкові зміни)

На цьому етапі варикоз проявляється судинними «зірочками» та ретикулярними венами без виражених ускладнень. Основні методи:

• компресійна терапія — носіння медичного трикотажу для покращення венозного відтоку й профілактики прогресування;
• корекція способу життя — підвищення фізичної активності, контроль маси тіла, зменшення статичних навантажень;
• склеротерапія — ін’єкційне усунення дрібних судинних дефектів;
• флеботоніки — препарати для зміцнення судинної стінки й покращення мікроциркуляції.

Лікування варикозу на стадії C2 (виражені варикозні вени)

На цій стадії вени стають помітними й потребують активного втручання:

• ендовазальної лазерної облітерації (ЕВЛО) — закриття ураженої вени лазером;
• радіочастотної абляції (РЧА) — термічної обробки вени радіохвилями для її облітерації;
• мініфлебектомії — видалення варикозних вен через мікророзрізи;
• склеротерапії — доповнення основних процедур для усунення дрібніших вен.

Лікування варикозу на стадії C3 (набряки)

Поява набряків свідчить про порушення венозного відтоку й вимагає комплексного підходу:

• компресійної терапії високого ступеню — для зменшення венозного тиску та набряків;
• усунення основної причини — застосування ЕВЛО, РЧА чи мініфлебектомії;
• медикаментозної підтримки — флеботоників та антикоагулянтів для нормалізації кровообігу;
• дієтотерапії та фізичної активності — зниження ваги та покращення венозного відтоку.

Лікування варикозу на стадіях C4–C6 (зміни шкіри та виразки)

Пізні стадії супроводжуються серйозними шкірними змінами та розвитком виразок. Необхідні методи:

• хірургічне лікування — видалення патологічно змінених вен малоінвазивними методами;
• догляд за венозними виразками — спеціальні перев’язки, компресійні пов’язки та місцева терапія для загоєння;
• консервативне лікування шкірних змін — препарати для відновлення шкіри при екземі, пігментації й ліподерматосклерозі.

Сучасна класифікація CEAP — це універсальний інструмент для діагностики та лікування варикозної хвороби нижніх кінцівок та інших хронічних венозних патологій. Вона допомагає лікарям точно встановити діагноз, оцінити стадію хвороби й підібрати найефективніше лікування, що робить терапію цілеспрямованою та результативною.

Потребуєте професійної консультації? Зверніться до клініки Барабоя Костянтина Вікторовича — судинного хірурга з понад 15-річним досвідом. Він спеціалізується на сучасних методах діагностики та лікування венозних захворювань та одним із перших в Україні почав застосовувати інноваційну технологію закриття варикозних вен біоклеєм VenaBLOCK.

У своїй практиці лікар використовує УЗД судин, склеротерапію, лазерну коагуляцію, радіочастотну абляцію, мініфлебектомію та інші малоінвазивні втручання.

Автор: Барабой К.В.
Дата публікації: 20.08.2025 р.
Дата зміни: 07.10.2025 р.

Дивитися більше

DOC.ua – сервіс пошуку лікарів. Рейтинг доктора розраховується на основі тільки реальних відгуків пацієнтів, які відвідали клініку / лікаря.

Подивитись відгуки на сайті doc.ua