Трофічна виразка

Трофічна виразка – це ділянка пошкодженої шкіри та навколишніх тканин, що
характеризується тривалим стійким перебігом із рецидивами, а також
резистентністю (стійкістю) до лікування. Найчастіше виразка утворюється на
нижніх кінцівках[1].

Причини виникнення трофічної виразки

Основними причинами її появи можуть бути:

• венозна недостатність, що виникає на тлі глибокого тромбозу, варикозу, або
  тромбофлебіту;
• післятромботичний синдром – віддалені наслідки перенесеного тромбофлебіту;
• синдром Кліппеля-Треноне – вроджена аномалія, що проявляє себе у віці 10-14
  років та характеризується неправильним розвитком вен, появою звужень і аневризм
  судин на одній кінцівці;
• синдром Марторелла – наслідок артеріальної гіпертензії. Трофічні виразки
  з’являються на тлі постійної ішемії (недостатності кисню в тканинах) в
  результаті спазму та закорковування дрібних артерій;
• вроджені або набуті артеріовенозні соустя;
• третинний сифіліс (формування гум);
• захворювання нервової системи (ураження периферичних нервів або спинного
  мозку);
• цукровий діабет;
• інфікування ран, фурункульоз, піодермія;
• облітеруючий атеросклероз;
• вроджений або набутий імунодефіцит;
• остеомієліт;
• променеве ураження (наприклад, у людей, які працюють з радіоактивними
  елементами без належного захисту);
• туберкульоз;
• аутоімунні захворювання (системний червоний вовчак, склеродермія)[2].

Види та симптоми трофічної виразки

Трофічні виразки класифікують за етіологією (причинністю). Основною ознакою є наявність незагойного пошкодження шкіри, що легко визначити візуально під час огляду. Дефект шкіри доповнюється такими симптомами, як печіння, біль, свербіж.

Для кожного виду трофічної виразки характерні власні особливості, картина перебігу, зовнішній вигляд:

• венозні локалізуються на внутрішній поверхні гомілки. Шкіра навколо неї гіперпігментована й ущільнена. Можливе приєднання екземи та дерматиту (запалення шкіри з появою вторинних елементів висипу);
• ішемічні розвиваються на тлі облітеруючих захворювань (атеросклерозу). У симптоматиці характерне поєднання виразок, болю при ході, ослаблення або повна відсутність пульсу на магістральних артеріях;
• нейротрофічні локалізуються на ділянках тіла, що знаходяться під постійним тиском (наприклад, стопи);
• діабетичні розвиваються внаслідок ангіопатії дрібних судин. На відміну від ішемічних виразок, пульсація на магістральних артеріях збережена. Такі виразки характеризуються відсутністю больового синдрому й ознак венозної недостатності;
• сифілітичні мають округлу форму та щільні інфільтровані краї. Здебільшого виникають на передній поверхні гомілки;
• променеві – навколо такої виразки спочатку з’являється точкова вогнищева пігментація шкіри з телеангіектазіями (судинними «зірочками»), надалі навколо дефекту випадає волосся, атрофується підшкірна клітковина та шкіра.

Діагностика трофічної виразки

Діагностика трофічної виразки базується на візуальному виявленні дефекту, а також проведенні додаткових досліджень, що дозволяють уточнити причину виникнення патології.

Дані про наявність варикозу, тромбофлебіту, тромбозу, вроджених судинних аномалій дає УЗД із визначенням інтенсивності кровотоку (доплерографія).

За підозри на цукровий діабет проводять біохімічний аналіз крові та проби на толерантність до глюкози, визначення рівня глікозильованого гемоглобіну.

Підозра на інфекційне ураження (сифіліс, піодермія, туберкульоз) потребує верифікації за допомогою лабораторних методів дослідження[3].

Методи лікування трофічної виразки

Лікування трофічної виразки має бути етіотропним, тобто спрямованим на причину хвороби, й обов’язково комплексним.

Медикаментозне лікування

Консервативна терапія включає дотримання постільного режиму, системне застосування антибактеріальної терапії (після визначення чутливості мікроорганізмів до антибіотиків), догляд за виразкою з використанням місцевих антисептиків, накладання сухої марлевої пов’язки та носіння компресійних панчох.
Дерматит і екзему купірують нанесенням мазевих або гелевих форм глюкокортикостероїдів. Виразка, що спровокована венозною недостатністю, поребує застосування прямих і непрямих антикоагулянтів, флеботоніків, дезагрегантів під контролем протромбінового індексу[4].

Хірургічне лікування

Хірургічні методи лікування використовуються в комплексі з медикаментозними за наявності показань (нагноєння рани, об’ємне ураження м’яких тканин, кровотеча).
Виконується висічення країв дефекту, санація, обробка антисептиками, перев’язка кровоточивих судин. За варикозної хвороби та хронічного тромбофлебіту постає питання щодо проведення флебектомії.

Наслідки трофічної виразки

За відсутності необхідного обсягу медичної допомоги, а також за тривалого перебігу захворювання можуть розвинутися такі наслідки:

• місцеві ускладнення (додавання грибкової, мікробної інфекції, піодермії, бешихи);
• гнійно-некротичні ураження (флегмона, гангрена);
• кровотеча;
• сепсис (системне інфекційне ураження);
• ураження кісток і суглобів (артрит, остеомієліт, артроз);
• збільшення трофічної виразки до гігантських розмірів, аж до ураження більшої частини шкірного покриву гомілки.

Задля попередження подібних наслідків, необхідно якомога раніше розпочати лікування – це допоможе запобігти ризику подальших рецидивів та захистить від серйозних ускладнень.