Венозною недостатністю (ХВН) називають патологічний стан, за якого вени більше не здатні впоратися зі своєю основною функцією – транспортом крові від тканин до серця. У більшості випадків це явище відбувається в нижніх кінцівках і пов’язане з особливостями фізіології людини, супутніми судинними захворюваннями, а також обтяжуючими факторами.
Ноги піддаються постійному навантаженню через прямоходіння. Але венозна недостатність не виникає лише з цієї причини. Так, при варикозі змінюється структура вен, що може ускладнитися їх запаленням (тромбофлебітом). Поступово венозні судини втрачають тонус і не можуть ефективно справлятися зі своєю роботою, у результаті чого відбувається застій крові та венозна недостатність. Та ж ситуація стосується тромбозу глибоких вен, який разом з варикозом є першопричиною ХВН.[1]
Існують різні ступені венозної недостатності, за яких лікар орієнтується на ту чи іншу тактику лікування.
Хронічна венозна недостатність – це патологічне явище, що обумовлене погіршенням відтоку венозної крові.
ХВН виникає внаслідок:
- варикозної хвороби;
- вроджених патологій, до яких відносять різні аномалії розвитку судин;
- вагітності – через збільшення матки, у вагітних жінок відбувається механічне погіршення відтоку крові від ніг;
- тромбозу глибоких вен.
Прояви хронічної венозної недостатності можуть обтяжуватися наступними факторами:
- недостатньою фізичною активністю;
- похилим віком;
- сидячою або стоячою роботою;
- статтю – через особливості гормонального статусу, у жінок ХВН спостерігається частіше за чоловіків.[2]
Класифікація ХВН побудована на клінічних проявах патології.
Виділяють наступні стадії хронічної венозної недостатності:
- нульова стадія – за неї симптоми ХВН відсутні;
- стадія I, відколи починаються перші прояви патології у вигляді болю, що проходить, нічних набряків, судом і дискомфорту під час ходьби. Ознаки проходять після прийняття ногами горизонтального положення.
- стадія II, за якої перераховані вище симптоми стають стійкими та не проходять самостійно. Крім того, візуально можна помітити явища ліподерматосклерозу (ущільнення, набряки тканин) і гіперпігментації (потемніння шкіри);
- стадія III, що характеризується появленням трофічних виразок – дефектів тканин, пов’язаних із недостатнім постачанням клітин.[3]
Корекція хронічної венозної недостатності залежить від патології, що стала її причиною – варикозу або тромбозу глибоких вен.
Також важливо розуміти, що підхід має бути комплексним і поєднувати в собі медикаментозне лікування (флеботропні препарати, антикоагулянти, антиагреганти), еластичну компресію за допомогою трикотажу, а також хірургічне втручання (флебектомію, мініфлебектомію, лазерну коагуляцію). Важливо саме ставлення хворого до проблеми, дотримання режиму помірної фізичної активності та профілактичних вправ.
Пам’ятайте, що раннє звернення – найкращий спосіб уникнути катастрофи та вчасно запобігти розвитку важкої патології.