Тромбоемболія легеневої артерії

Дослідження показують, що 56% хворих з інсультом, 22% – з інфарктом міокарда та 15% – з онкологічними захворюваннями страждають від такого ускладнення. У групі ризику перебувають також люди з тривалими періодами іммобілізації, пацієнти, які приймають препарати естрогену, страждають від ожиріння та вагітні жінки.

ТЕЛА належить до станів, що потребують потужної профілактики: вживання антикоагулянтів або дезагрегантів, УЗД-дослідження судин, тугого бинтування нижніх кінцівок, постійного проведення лабораторних досліджень.

Головна причина виникнення емболії легеневої артерії – утворення тромбів, що пов’язане з порушеннями у системі згортання крові. Відповідно до тріади Вірхова, такі порушення можуть виявлятися при поєднанні трьох вказаних нижче факторів:

• гіперкоагуляції — надмірної активації факторів згортання, наприклад, при сепсисі);
• пошкодженні стінок судин, наприклад, при васкулітах, атеросклерозі, що, в свою чергу, призводить до гіперкоагуляції;
• уповільнення кровотоку, наприклад, у разі серцевої недостатності.

Різні хвороби та органічні розлади можуть ускладнюватись ТЕЛА: інсульт, атеросклероз, варикозна хвороба, тромбофлебіт, флеботромбоз, васкуліти та інші аутоімунні патології, пухлини, хвороба Крона, травми та переломи.

До факторів ризику також належать шкідливі звички (куріння, зловживання спиртними напоями), ожиріння, вагітність, похилий вік, тривале перебування у ліжку, генетичні мутації (дефіцит протеїну C, антитромбіну), протезовані клапани серця, вживання оральних контрацептивів.

Тромбоемболію легеневої артерії поділяють на:

• масивну, за якої перекрито понад 50% судинного русла;
• субмасивну — менше 50%, але більше 30%;
• немасивну — 30% і менше[2].

ТЕЛА може бути гострою, підгострою, а також хронічною. Остання ускладнюється тим, що може викликати рецидиви.

Щодо перебігу хвороби, то симптоматика даного стану може відрізнятися у кожному окремому випадку: можливе як безсимптомне протікання, так й епізоди з яскравою клінічною картиною.

Як було зазначено вище, патогномонічних (властивих лише ТЕЛА) симптомів, як таких, немає. Незважаючи на це, можна виділити кілька груп ознак, що найчастіше трапляються при виникненні тромбоемболії.

Так, у структурі кардіального синдрому поєднано різні серцеві порушення. Дуже часто проявляються симптоми так званого легеневого серця: нестача повітря, набухання вен на шиї, шум систоли над мечоподібним відростком. Біль, що нагадує відчуття за інфаркту міокарда, також виникає. Нерідко до цих ознак додається прискорене серцебиття.

Для легеневого синдрому характерна задишка, що насамперед виявляється під час спроби вдихнути. Нестача повітря носить раптовий характер, тож може турбувати навіть у стані спокою. Саме ж дихання — прискорене. Хворі скаржаться на біль у грудях, що викликає непродуктивний кашель, іноді з прожилками крові. Через задишку, обличчя і шия синіють, у той час як нижня частина тіла зберігає природний колір або стає блідою[3].

Втрата свідомості або її порушення та судоми є симптомами церебрального синдрому.

Рідше зустрічаються прояви абдомінального (біль у животі) та ниркового (олігурія) синдромів.

Якщо підсумувати, то найчастіше зустрічаються такі симптоми: задишка, прискорене дихання, прискорене серцебиття та біль у грудній клітці.

Діагностика ТЕЛА дуже важлива, позаяк цей стан відносять до ургентних ускладнень. Для встановлення діагнозу необхідно провести комплексну оцінку симптомів і провести фізикальне обстеження. Наприклад, під час аускультації можна почути характерні шуми над серцем та легенями.

Наступний крок – проведення лабораторних тестів. Найбільшу цінність має визначення рівня D-димеру в крові – продукту розпаду фібрину. Через гіперкоагуляцію, за ТЕЛА утворюється надлишок фібрину і, як наслідок, багато D-димеру. Дослідження характеризується дуже високою точністю та чутливістю.
Для оцінки тяжкості стану також необхідно провести загальний аналіз крові та її біохімію, визначити газовий баланс її складу. Вкрай важливо визначити показники згортання крові: міжнародне нормалізоване співвідношення (МНС), протромбіновий індекс, тривалість згортання за Дюке.

Серед інструментальних методів особлива цінність — за ЕКГ. У ході її проведення виявляють специфічні зміни: зубець P-pulmonale, блокаду пучка Гіса. Ангіопульмонографія, Ехо-КГ, МРТ та КТ дозволяють візуалізувати легеневу тканину та судинне русло[4].

Тромбоемболія легеневої артерії — це стан, що потребує невідкладної медичної допомоги. На жаль, лише чверть пацієнтів проходять необхідну діагностику ТЕЛА вчасно та отримують необхідне лікування.

Основою допомоги при цьому ускладненні є тромболітична терапія. Період лікування становить приблизно 14 днів. Використовуються такі препарати, як альтеплаза, а також стрептокіназа та урокіназа, хоча останні призначають рідше.
Однак, якщо тромб надто великий, має місце активна кровотеча або у хворого вже траплялися епізоди введення тромболітичного препарату, що призвели до виникнення аутоімунних реакцій, у таких випадках лікарі вважають за краще проведення хірургічного втручання — емболектомії.

Для профілактики тромбоемболії використовують дезагреганти (наприклад, клопідогрель), антикоагулянти (похідні гепарину, фондапаринукс натрію). Ефективність лікування безпосередньо залежить етапу розвитку патології судин, під час якої пацієнт звернувся до фахівців.